|
08.12.2005
Гра джентельменів
або
Коли чесність стає кредом
Того вечора ніщо не віщувало
незабутніх вражень, адже безперестанку лив дощ і небо хмурилось наче під час
Другої світової… Та лісова галявина все ж дочекалась своїх бувальців – членів
команд Західно-української федерації страйкболу ( ЗУФС ), яка розміщена у
Львові.
Під крислатим дубом палахкотіло
багаття, вітер зтрушував з листя рясні краплі дощу. Повітря розтинав
потріскуючий свист білих кульок – семеро команд ЗУФС( «Angry beavers» – DSO
Німеччина, «Розвідка морської піхоти США», «SAS» - Англія, «Sphinx» - ДШБ СССР,
«RIRA» - Ірландія, «45 Comando Royal Marines» - Англія, «Solder of fortune» -
США ) готувалось до чергової гри, що відбувалась в нічних сумерках
Винниківського лісу на Сихівському масиві. Пролунала команда: «Вишикуватись!»
Всі з дитячою цікавістю в очах і чоловічим азартом в серці поглинали кожне слово
місії, підготованої для гри командою «Sphinx». Все… «Розійтись по базах!»
СВІТ ЦІНОЮ В РЕАЛЬНІСТЬ
Після однозначно виголошеної команди
кожен, зі зброєю на плечі, максимально наближеною до справжньої, і відвагою, так
необхідною у тенетах таємничого лісу, твердо ступає по землі, яка підступно
вислизає з-під ніг, замаскувавшись торішнім листям.
Досить впевнено і надійно відчуваєш
себе в оточені майже тридцяти мужчин, хоч так лячно нависає над головою гілля
дерев і вдало виконує функцію земного тяжіння електро - пневматичний автомат
вагою п`ять кілограм. Але, шморгаючи носом і хлюпочучи водою в черевиках, гордо
йдеш з високо піднятою головою на зустріч пригодам, які чекають відразу за
найближчим деревом.
Кожна гра в страйкболі готується
заздалегідь. Насамперед визначається команда, яка розробляє легенду, що має
знаходитися в конверті в роздрукованому вигляді. Для більшого драйву зміст
легенди, а, власне, самі подробиці виголошуються лише перед самою грою. Цього
разу тематикою гри була війна Північної і Південної Кореї (1950-1953 рр.). Гра
складалась з вечірньої і нічної місії.
Насправді тут доволі непогано повинна
працювати уява. Адже, щоб успішно влитися в гру, холодний, мокрий Винниківський
ліс має вмить стати «тропічними джунглями». Власне, страйкбол – це командна гра,
учасники якої практично повністю імітують реальні бойові ситуації, що вже
відбулись чи можуть відбутися. Важко детально описати спектр відчуттів, які
переживає страйкболіст під час гри. « Це не доцільно порівнювати з полюванням на
звіра, бо об`єктом переслідування є людина, яка може дати рівносильну відсіч», -
розповідає Олександр Майко ( «Мавка»), капітан команди «Angry beavers». Причиною
високого вмісту адреналіну в крові і запалу в очах в жодному разі не є алкоголь
чи наркотики, бо їх вживання в страйкболі категорично заборонено. « Якщо кимось
із членів команди замічено, - розповідає Андрій Покальчук, ПІАР-менеджер ЗУФС -
що новобранець команди чи навіть її ветеран вживає ці заборонені «інґредієнти»
страйкболу, то відразу виключається з команди і взагалі не допускається до
ігор».
Йдучи лісом до своєї бази, неможливо
бути окремо від команди, а лише йти в такт з більше ніж десятком пар ніг, бо
тоді відбувається так зване відторгнення. Має успіх команда, яка є як одна
бойова одиниця. Зі слів Андрія, доречним тут є девіз Юлія Цезаря: « Приєднайся
або помри! », з яким той на чолі війська йшов в бій.
Ось нарешті і база. Чому нарешті? Бо
в нічному лісі з несподіваними ямами і старими трухлявими деревами під ногами
час зупиняється. Тут існують інші виміри і дорога до бази здається такою довгою.
«І це тільки початок кінця», - як написано в старій мудрій Книзі людства. Звідси
починається місія. Насамперед необхідно встановити маяк. Для цього доброволець з
команди спритно видирається на трьох – чотирьох метрову висоту. Перед командою (
Північна Корея ) стоїть завдання бути на сторожі біля маячка, відбивати наступ
противника ( Південна Корея ) і, якщо вдасться, захопити його базу. Здавалося
би, все так по-дитячому: зібрався гурт хлопчаків, щоб один за одним з все-таки
не справжніми автоматами побігати по лісі і щось собі покрикуючи при цьому,
типу: « Пиво-ооо, сосиски-иии! » чи німецьке зухвале: « Schnell, schweine!»
Та в той час, коли залишаєшся
наодинці з собою, щоб охороняти базу, враз забуваєш, що це гра. Всепоглинаючий
страх, що рветься зі середини, в очікуванні пострілу ззаду, збоку чи спереду все
робить неймовірною реальністю. Щеміт серця – так називають цей стан
страйкболісти.
Страйкбол – це світ, оповитий
антуражністю, в якому люди живуть за правилами, які самі ж створили, які самі ж
міняють і, врешті-решт, порушують. На думку В`чеслава Лєдєнцова («Шаман»),
страйк – це той світ, який не потрібен всім. Далеко не всім… Але це, говорячи по
суті, не потрібно і самому страйку.
«А НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ…»
Мужчина від хлопчика відрізняється
лише ціною іграшок, якими грається, а гратись, в основному, можна машинками і в
війну. Гра в війну відома серед сильнішої половини людства з покон віків.
Страйкбол як один із різновидів гри в війну для дорослих поширений в Японії і в
США вже давно і лише починає користуватись популярністю в Європі, зокрема в
Україні існує з 2000 року. Страйкбол ( в перекладі з англійської мови – кидання
кульки ) зветься ще airsoft ( зтиснуте повітря ). Філософія назви цього виду
спорту полягає в тому, що основним знаряддям війни є повна копія бойової зброї,
принцип дії якої оснований на пневматичній стрільбі пластиковими кульками білого
кольору калібром 6 мм.
Зі слів В`ячеслава стає зрозумілим
те, що, для того, щоб взяти участь в страйкбольній грі, потрібно лише
непереборне бажання і ентузіазм, адже захоплює не лише процес запланованої гри,
а саме відчуття того, що ти в лісі, з якого черпаєш цілющу енергію: « Коли я
вперше дізнався про страйкбол, я відразу купив собі всього за кілька гривень
необхідні обладунки, зокрема пістолет за десять гривень. Окуляри, наявність яких
є однією з головних вимог участі у грі, з пластику змайстрував сам. Хоча в них
так незручно грати, все таки не знімаю їх. Одного разу трапився зі мною випадок.
Під час гри я не втерпів і зняв захисні окуляри, буквально через кілька секунд
кулька з шаленим свистом «врізалась» мені між очі.»
В мене не було підстав сумніватись у
сказаному, бо на власному досвіді переконалась, що обмундирування для гри не
вимагає великих витрат. Ніхто не зважає на те, скільки коштує твій автомат і чи
на ногах німецькі черевики, важливим є те, що ти тут, в команді, що ти став на
шлях чесності і відваги. Вже з часом, коли страйкбол є частинкою твого життя і
стає важливим зовнішній вигляд під час гри, можна придбати більш добротніші
речі.
Обмундирування кожного вояка в
команді повинно відповідати її індивідуальному спрямуванню, яке обирає вона собі
сама. Це може бути моделювання німецької розвідки чи морської піхоти (США). Все
залежить від власного уподобання кожного гравця, бо лише він може визначитись, в
якій команді хотів би грати.
Отже, куртку і штани можна купити
приблизно за шістдесят гривень, черевики коштують від п`ятдесяти гривень до
п`ятдесяти доларів. Розгрузочна система ціниться приблизно так само, хоча не є
необхідною на початку. Автомат має величезний діапазон в ціні: від двадцяти
п`яти гривень до кількох сот доларів. Звичайно, можна озброїтись і звичайним
іграшковим пістолетом за п`ять гривень. І окуляри! Якщо вам приємно споглядати
на світ божий обома очима, то не забудьте про них ( ціна – від п`ятнадцяти
гривень).
Важливу роль відіграють різноманітні
засоби захисту ( на коліна чи на лікті ). « Якось під час гри я впав в глибокий
яр і вивихнув руку, - розповідає Андрій Покальчук, - отямився лише в лікарні, в
формі, вимащеній болотом і бойовим розписом на обличчі. Жодні ліки не мали такої
ефективної дії, як чергові три гри, після яких я повністю розпрацював руку.»
ГРА НА ЧЕСНІСТЬ
Страйкбол – це все ж таки гра, бо в
ній є азарт. Одного разу почавши, ви не можете зупинитися і намагаєтесь зробити
її максимально схожою на життя. А це відбувається в кожній грі ( пригадайте свої
дитячі солдатики, особливо в світлі того, що для декого вони вийшли з дитинства
).
Страйкбол – це спорт. Ти намагаєшся
перемогти себе, показати результат не гірший, ніж інші.
Але це не ключові позиції страйкболу,
де царить чесність, зібраність, дружелюбність.
«Тут все побудовано на власному я »,
- зізнається Олександр Майко. Справді, попри непереборне бажання надалі брати
участь в грі, якщо ти чи твій обладунок все ж отримав поцілунок білої кульки,
мусиш крокувати в «зону мертвих».
Не можна з впевненістю сказати, що це
гра лише для чоловіків. « Срайкбол – це колосальна можливість викиду надміру
негативних емоцій, - розповідає Оля, - це відчуття своєї перемоги. Під час
однієї гри всі члени моєї команди були вбиті. Живою залишилась лише я. Моїм
завданням було охороняти маячок, який був розміщений на просторій галявині. Не
знаю, як мені вдалося вижити протягом тих фатальних сорока хвилин, але опісля я
була неймовірно горда за себе. Страйкбол змінює людину».
Хочеться вірити, що інтенсивне
поширення страйкболу по Україні зробить наших чоловіків з різноманітними
смаками, професіями і уподобаннями ще мужнішими, а найголовніше, відвертими
перед собою. І хай залишиться лише страшним сном те, що, коли мисливські
інстинкти погаснуть восени разом з закриттям сезону страйку, увага переключиться
на інших «жертв».
Людмила
Біян
30 серпня 2002
г., газета "Експрес" Львів
Рекомендации
Комментарии (0)
|
первая
наверх